Досвід України у боротьбі з гібридними загрозами РФ ми передаємо іншим державам, аби вони будували відповідні системи протидії, - В. Черниш

28.01.2019 | 11:23

Міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України Вадим Черниш в ексклюзивному інтерв'ю ТК "Прямий" розповів про неоціненний досвід України у протидії російській агресії для європейських країн.

Останнім часом ви їздите по невеликих європейських країнах. Чим це викликано? Чому Молдова, чому Грузія, чому Чорногорія?

Я думаю, що просто сильно недооцінена роль таких країн взагалі в єдності як такої, яка зараз потрібна Україні з боку наших союзників. По-перше, всі країни мають однакові проблеми з Російською Федерацією. Намагання дестабілізувати ці країни, намагання повернути їх до сфери впливу Росії. Методи, якими ведуть, і навіть люди одні і ті ж самі відповідають в РФ за дестабілізацію. Наприклад, щодо Чорногорії. Чорногорія – член НАТО. І в неї такий самий голос, як і в інших країн, які ви називаєте. Тому, звичайно, для нас це є можливістю донести свою позицію і мати відповідну єдність в міжнародних організаціях, під час застосування санкцій, відслідковування всіх впливів, які, до речі, тестуються інколи в одній країні, а застосовуються в іншій. Тому це все є метою наших поїздок. І доноситься позиція України, звертається увага на те, на що їм варто звернути увагу. Ми свій досвід, який так важко на власній шкурі відчуваємо, передаємо їм, щоб вони також відповідні системи протидії будували. Вони нам за це дуже вдячні.

І я думаю, що це якраз і дає таку єдність у протидії. До речі, ви зараз можете на власні очі побачити, що це не лише проблема, а Росія намагається дестабілізувати всю Європу. Тому це надзвичайно важливо для України як держави – мати єдність, показати, наскільки це небезпечно для всієї Європи, і показати, який досвід ми набули і готові з ним ділитися. А друзі діляться один з одним досвідом і знаннями. Також ми добиваємося єдності і по санкціям, і по інших напрямках, де Російській Федерації важко.

Чи можна думати, що те, що відбувається в Чорногорії, чи всі Балкани відчувають це, чи є розуміння у політичних еліт, що це не жарти, що це серйозна штука?

Тут абсолютно відчувають небезпеку. Ви праві. Еліти – маються на увазі правлячі еліти – відчувають небезпеку. Але Російська Федерація діє так само. Вона створює опозицію, яка відстоює проросійське… Тобто через внутрішні процеси намагаються впливати на результати політики навіть всередині країни, для того щоб повернути ці країни у сферу впливу. І причому це стосується всіх Балкан. І я вам скажу, що останній візит президента Путіна в Сербію – він абсолютно дестабілізуючий. Згадаємо візит Лаврова, міністра закордонних справ, в Боснію і Герцеговину кілька місяців тому. Знаєте, вже ця країна, як і наша, просто їй вдалося з намаганням здійснити переворот впоратися завдяки, до речі, західним партнерам… На початку ми втратили частину нашої території, але змогли мобілізуватися. Але переворот – це справа більше схожа на спецоперацію.

До речі, там використовувалися найманці із Донбасу, а не тільки офіцери ГРУ. А військова агресія, така масштабна – вона відрізняє Україну від Балкан насправді. Але загроза, я думаю, для Балкан дуже серйозна. І тому тут люди це відчувають, незважаючи на те, що тут така оманлива і спокійна погода, немає вітру… Але така загроза у повітрі є.

Це дуже цікава історія, що таке НАТО. Не самі чорногорці дізналися про цей можливий заколот, а спецслужби деяких європейських держав просто дали знати, що дивіться пильно – у вас є там проблеми.

Це, до речі, якраз і взаємодопомога між союзниками. Це багатовимірне питання – поради, стандарти, які нам пропонують, навчання, інформація. Це ж банальність – "хто володіє інформацією, той володіє світом". А насправді це ж працює навіть на таких рівнях. Одна-дві години завчасної інформації – і можна оперативно та правильно зреагувати. Дві години затримки – може бути зовсім інший результат. Налагодження співпраці по лінії спеціальних служб і органів – це вкрай важливий компонент, який дозволяє обмін інформацією, і в середній та довгостроковій перспективі будувати системи заходи. А в короткостроковій – реагувати на загрози такого, просто негайного характеру. Тому Чорногорія якраз і відреагувала за наявністю інформації, яка була, в тому числі, і союзниками надана.

До речі, в деяких окремих випадках, коли були встановлені їхні особи – два офіцери ГРУ, тоді почалося проти них розслідування. Навіть приїхав високопосадовець, голова Ради нацбезпеки РФ їх визволяти.

Якби Україна, навіть у тому стані, в якому була в 14 році, за день-два-три переконано знала, що в Криму не просто чоловічки ходять, а ці чоловічки загарбують територію, то все було б інакше. Але друзів не було таких, які би могли подзвонити і сказати: слухайте, хлопці, та у вас серйозна справа.

Так багато країн на той момент, які з Україною підтримували тісні стосунки, також були в ступорі, вони були не готові. Печальний і сумний досвід України – мобілізував західних союзників. Виходить, ми переживаємо, а досвідом користуються й інші країни. І це є роль та внесок України в загальноєвропейську безпеку.

А хто кому більше допомагає: Україна зі своїм великим досвідом Європі і НАТО чи НАТО і європейська спільнота Україні?

Я би сказав, на нашому досвіді вчаться всі. Подивіться, всі приїжджають на військові тренування і говорять: "Ой, а ми стільки навчилися від ваших військових". Приїжджають до спецслужб та цивільних – те ж саме. Приїжджають навіть з населенням поспілкуватися, як в кризовій ситуації – без води і без електроенергії – в замінованих районах жити. Що, такий досвід є в Західній Європі? - Немає. Тому на нас вчаться всі: починаючи від країн Балтії, Польщі, колишніх країн Варшавського договору, і західноєвропейські країни також.

Дивіться, наші системи озброєння, які Україна виготовляє, які ми вважали застарілими, зараз на полігонах в різних країнах тестують, тому що знають, що росіяни користуються подібними видами, навіть свої налагоджують. У всіх вимірах всі на Україні заробляють, як кажуть, "benefici", для того щоб подивитися, як Росія веде сучасні конфлікти у військовій і невійськовій сферах. Тому наш внесок в загальноєвропейську і навіть в загальносвітову безпеку – він недооцінений нашими партнерами. Тому одна з наших місій – розказати про наш досвід, звернути увагу на те, що відбувається в Україні, і що Україна вже донор в питаннях безпеки європейської та світової.

Андрій Бузаров, політичний аналітик: Скажите, а какое население сейчас Черногории и какое население, по данным министра Украины, и насколько корректно сравнивать интеграцию Украины в НАТО и Черногорию, если совершенно разные географические рамки? Естественно, НАТО было намного легче принять Черногорию, чем Украину.

Три аргументи, як мінімум. Я їх і більше б навів. По-перше, це модель. 620 тисяч населення – частина проросійська або, скажімо так, проти НАТО. Давайте не забувати, що цю країну бомбардували в 99 році якраз НАТО. І тепер ця країна змінила громадську думку. Тобто пропорційно це дуже схоже на Україну в плані розподілу думок. Також у них є так званий "великий брат".

Це "Сербія"?

Звичайно. Цікавий факт. Пан Милошевич – з Чорногорії, ідентифікував себе як серб. А його рідна сестра – як чорногорка. Наступний аргумент. Навпаки, Україна – велика країна, з великими логістичними потужностями, економічним потенціалом і так далі. Вона для НАТО, навпаки, ще більш цінний актив. І в плані кордону з Російською Федерацією – також. Тому що Чорногорія не має кордонів. Третій аргумент – в Чорногорії населення різне за віросповіданням. До речі, так само є питання церкви – Сербська православна церква. Чорногорія прагне мати свою… 

 

Читати всі новини
Останні новини
09 грудня 2019 р.
06 грудня 2019 р.
5 грудня о 18.00 завершилось приймання документів від осіб, які захотіли взяти участь у програмі житлового кредитування для учасників АТО/ООС і ВПО
17:09
06 грудня 2019 р.
За рахунок співфінансування 70% на 30% державного та місцевого бюджетів у Житомирі будуть придбані квартири, в яких зможуть оселитись 6 родин з числа ВПО
16:13
06 грудня 2019 р.
05 грудня 2019 р.
Підписатися на новини

Досвід України у боротьбі з гібридними загрозами РФ ми передаємо іншим державам, аби вони будували відповідні системи протидії, - В. Черниш

28.01.2019 | 11:23

Міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України Вадим Черниш в ексклюзивному інтерв'ю ТК "Прямий" розповів про неоціненний досвід України у протидії російській агресії для європейських країн.

Останнім часом ви їздите по невеликих європейських країнах. Чим це викликано? Чому Молдова, чому Грузія, чому Чорногорія?

Я думаю, що просто сильно недооцінена роль таких країн взагалі в єдності як такої, яка зараз потрібна Україні з боку наших союзників. По-перше, всі країни мають однакові проблеми з Російською Федерацією. Намагання дестабілізувати ці країни, намагання повернути їх до сфери впливу Росії. Методи, якими ведуть, і навіть люди одні і ті ж самі відповідають в РФ за дестабілізацію. Наприклад, щодо Чорногорії. Чорногорія – член НАТО. І в неї такий самий голос, як і в інших країн, які ви називаєте. Тому, звичайно, для нас це є можливістю донести свою позицію і мати відповідну єдність в міжнародних організаціях, під час застосування санкцій, відслідковування всіх впливів, які, до речі, тестуються інколи в одній країні, а застосовуються в іншій. Тому це все є метою наших поїздок. І доноситься позиція України, звертається увага на те, на що їм варто звернути увагу. Ми свій досвід, який так важко на власній шкурі відчуваємо, передаємо їм, щоб вони також відповідні системи протидії будували. Вони нам за це дуже вдячні.

І я думаю, що це якраз і дає таку єдність у протидії. До речі, ви зараз можете на власні очі побачити, що це не лише проблема, а Росія намагається дестабілізувати всю Європу. Тому це надзвичайно важливо для України як держави – мати єдність, показати, наскільки це небезпечно для всієї Європи, і показати, який досвід ми набули і готові з ним ділитися. А друзі діляться один з одним досвідом і знаннями. Також ми добиваємося єдності і по санкціям, і по інших напрямках, де Російській Федерації важко.

Чи можна думати, що те, що відбувається в Чорногорії, чи всі Балкани відчувають це, чи є розуміння у політичних еліт, що це не жарти, що це серйозна штука?

Тут абсолютно відчувають небезпеку. Ви праві. Еліти – маються на увазі правлячі еліти – відчувають небезпеку. Але Російська Федерація діє так само. Вона створює опозицію, яка відстоює проросійське… Тобто через внутрішні процеси намагаються впливати на результати політики навіть всередині країни, для того щоб повернути ці країни у сферу впливу. І причому це стосується всіх Балкан. І я вам скажу, що останній візит президента Путіна в Сербію – він абсолютно дестабілізуючий. Згадаємо візит Лаврова, міністра закордонних справ, в Боснію і Герцеговину кілька місяців тому. Знаєте, вже ця країна, як і наша, просто їй вдалося з намаганням здійснити переворот впоратися завдяки, до речі, західним партнерам… На початку ми втратили частину нашої території, але змогли мобілізуватися. Але переворот – це справа більше схожа на спецоперацію.

До речі, там використовувалися найманці із Донбасу, а не тільки офіцери ГРУ. А військова агресія, така масштабна – вона відрізняє Україну від Балкан насправді. Але загроза, я думаю, для Балкан дуже серйозна. І тому тут люди це відчувають, незважаючи на те, що тут така оманлива і спокійна погода, немає вітру… Але така загроза у повітрі є.

Це дуже цікава історія, що таке НАТО. Не самі чорногорці дізналися про цей можливий заколот, а спецслужби деяких європейських держав просто дали знати, що дивіться пильно – у вас є там проблеми.

Це, до речі, якраз і взаємодопомога між союзниками. Це багатовимірне питання – поради, стандарти, які нам пропонують, навчання, інформація. Це ж банальність – "хто володіє інформацією, той володіє світом". А насправді це ж працює навіть на таких рівнях. Одна-дві години завчасної інформації – і можна оперативно та правильно зреагувати. Дві години затримки – може бути зовсім інший результат. Налагодження співпраці по лінії спеціальних служб і органів – це вкрай важливий компонент, який дозволяє обмін інформацією, і в середній та довгостроковій перспективі будувати системи заходи. А в короткостроковій – реагувати на загрози такого, просто негайного характеру. Тому Чорногорія якраз і відреагувала за наявністю інформації, яка була, в тому числі, і союзниками надана.

До речі, в деяких окремих випадках, коли були встановлені їхні особи – два офіцери ГРУ, тоді почалося проти них розслідування. Навіть приїхав високопосадовець, голова Ради нацбезпеки РФ їх визволяти.

Якби Україна, навіть у тому стані, в якому була в 14 році, за день-два-три переконано знала, що в Криму не просто чоловічки ходять, а ці чоловічки загарбують територію, то все було б інакше. Але друзів не було таких, які би могли подзвонити і сказати: слухайте, хлопці, та у вас серйозна справа.

Так багато країн на той момент, які з Україною підтримували тісні стосунки, також були в ступорі, вони були не готові. Печальний і сумний досвід України – мобілізував західних союзників. Виходить, ми переживаємо, а досвідом користуються й інші країни. І це є роль та внесок України в загальноєвропейську безпеку.

А хто кому більше допомагає: Україна зі своїм великим досвідом Європі і НАТО чи НАТО і європейська спільнота Україні?

Я би сказав, на нашому досвіді вчаться всі. Подивіться, всі приїжджають на військові тренування і говорять: "Ой, а ми стільки навчилися від ваших військових". Приїжджають до спецслужб та цивільних – те ж саме. Приїжджають навіть з населенням поспілкуватися, як в кризовій ситуації – без води і без електроенергії – в замінованих районах жити. Що, такий досвід є в Західній Європі? - Немає. Тому на нас вчаться всі: починаючи від країн Балтії, Польщі, колишніх країн Варшавського договору, і західноєвропейські країни також.

Дивіться, наші системи озброєння, які Україна виготовляє, які ми вважали застарілими, зараз на полігонах в різних країнах тестують, тому що знають, що росіяни користуються подібними видами, навіть свої налагоджують. У всіх вимірах всі на Україні заробляють, як кажуть, "benefici", для того щоб подивитися, як Росія веде сучасні конфлікти у військовій і невійськовій сферах. Тому наш внесок в загальноєвропейську і навіть в загальносвітову безпеку – він недооцінений нашими партнерами. Тому одна з наших місій – розказати про наш досвід, звернути увагу на те, що відбувається в Україні, і що Україна вже донор в питаннях безпеки європейської та світової.

Андрій Бузаров, політичний аналітик: Скажите, а какое население сейчас Черногории и какое население, по данным министра Украины, и насколько корректно сравнивать интеграцию Украины в НАТО и Черногорию, если совершенно разные географические рамки? Естественно, НАТО было намного легче принять Черногорию, чем Украину.

Три аргументи, як мінімум. Я їх і більше б навів. По-перше, це модель. 620 тисяч населення – частина проросійська або, скажімо так, проти НАТО. Давайте не забувати, що цю країну бомбардували в 99 році якраз НАТО. І тепер ця країна змінила громадську думку. Тобто пропорційно це дуже схоже на Україну в плані розподілу думок. Також у них є так званий "великий брат".

Це "Сербія"?

Звичайно. Цікавий факт. Пан Милошевич – з Чорногорії, ідентифікував себе як серб. А його рідна сестра – як чорногорка. Наступний аргумент. Навпаки, Україна – велика країна, з великими логістичними потужностями, економічним потенціалом і так далі. Вона для НАТО, навпаки, ще більш цінний актив. І в плані кордону з Російською Федерацією – також. Тому що Чорногорія не має кордонів. Третій аргумент – в Чорногорії населення різне за віросповіданням. До речі, так само є питання церкви – Сербська православна церква. Чорногорія прагне мати свою…