Коляда: Для мене важливо, аби не було зради українських інтересів

23.01.2020 | 17:15

Ексклюзивне інтерв'ю міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Оксани Коляди агентству "Інтерфакс-Україна"


З погляду на те, як пройшли останні чотири з половиною місяці, не жалкуєте, що погодилися очолити міністерство?

Це мій свідомий вибір і бажання мати в руках більш серйозніший інструмент для впровадження тих речей, над якими я багато років працюю.

Як би ви оцінили свої поточні результати на чолі ввіреного відомства?

Напевно, основними результатами є розробка нашої "ветеранської конституції" – це закон "Про статус ветерана", він готовий до реєстрації. Також це визначення порядку надання статусу учасника бойових дій добровольцям. Питання не вирішувалося продовж п’яти років, тому це хороший результат. Крім того, напрацювання певною мірою цілої серії стандартів, які ми потім будемо впроваджувати в життя. Власне, це і є основною функцією міністерства – розробка політик в ветеранській сфері, і в сфері внутрішньо переміщених осіб, і в роботі з тимчасово окупованими територіями. Ну і розробка наших стратегічних цілей, які викладені в програмі діяльності уряду, і величезний план роботи на п’ять років на виконання цих цілей. Таким чином, ми отримали достатньо хороше підґрунтя для того, щоб рухатися далі. Ще одним серйозним результатом є те, що ми змогли підібрати ефективну команду і максимально заглибитися у нову для мене проблематику. Вважаю, ми – на правильному шляху.

Після призначення ви досить критично висловлювалися щодо об‘єднання двох міністерств в одне і заявляли про необхідність розділення. Чому до вас так і не дослухалися?

Не дивлячись на те, що ми дійсно не досить нормально сприйняли об’єднання, через важко поєднувані аудиторії, наша команда відповідально ставиться до поставлених завдань. За весь цей час багато зроблено як в напрямку ветеранських справ, так і в напрямку роботи з тимчасово окупованими територіями і внутрішньо переміщеними особами. Насправді, навіть міжнародні партнери відзначають, що ми за декілька місяців змогли зробити більше, ніж за останні роки було зроблено профільним міністерством. Логіка об’єднання полягала у типологізації управлінських процесів та скорочені витрат на держапарат.

Крім того, чому ж не дослухалися, чули ж президента, він сказав, що міністерство все ж буде роз’єднано. І тут мій ключовий меседж, що нам вдалося донести інформацію про величезний об’єм завдань, які лежать в площині всього уряду, і дати зрозуміти вищому керівництву держави, що це потребує окремого блоку роботи окремого міністерства, можливо, навіть яке буде очолювати профільний віце-прем’єр-міністр. Але і тут у нас є розуміння того, що слід не відновлювати Міністерство окупованих територій, необхідно змінювати парадигму і говорити про ефективну роботу Міністерства реінтеграції. Наша команда узагальнює свої пропозиції і ми їх подамо найближчим часом.

Тобто, це не через негативний досвід, що очільники об’єднаних міністерств не впоралися зі своїми обов’язками?

Це перша думка, яка спала усім. Але тепер я зрозуміла, що нам потрібно посилювати комунікацію стосовно результатів нашої роботи, зокрема, в напрямку окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб. Нам вдалося створити потужну міжвідомчу групу, яку очолила я. Ця група розподілена на багато тематичних підгруп з різних питань: екологія, відновлення інфраструктури, освіта на окупованих територіях, соціальний захисту, відновлення резидентства осіб, які продовжують проживати в Криму, відновлення права на віросповідання і питань санкційної політики. Ми показали цим масштабом міжвідомчої роботи, що цей напрям потребує окремого відомства і віце-прем’єра. Питання реінтеграції банально не вміщуються у функціонал одного, навіть об’єднаного міністерство. Тут є потреба у міжсекторальному співробітництві. Але головне – зробити правильні акценти, визначити ефективну стратегію. Це не означає, що ми неефективно спрацювали.

Після заяви президента уже були консультації в уряді щодо цього розділення, можна вважати, що рішення уже прийнято?

Офіційно воно ще не оприлюднено. Ми ведемо консультації в середині свого міністерства для того, щоб бути готовим до цього розподілення. Також зауважу, що не можна сказати, що зупиниться робота однієї частини міністерства. У нас за напрямками і за стратегічними цілями йде розподілення між профільними заступниками і за державними бюджетними програмами. Тому, робота як однієї частини так і іншої не зупиниться. Скажу більше, ми передамо цілісну концепцію реінтеграції та реформування цього напрямку роботи. Впевнена у нас буде ефективний діалог та подальша співпраця.

А чисто технічно, яким чином це відбуватиметься, відмінять ліквідацію МінТОТ чи створять нове відомство?

Там декілька варіантів, в тому числі і про відміну того рішення, яке об’єднало два міністерства. Є купу технічних моментів, але ми не сидимо, а уже готуємося. Підкреслю ще раз – реальність постійно змінюється. Міністерство окупованих територій у тому форматі, яким воно було до нашого об’єднання – це структура, яка працює у режимі гасіння пожеж. Потрібний принципово новий підхід і стратегічне бачення. Потрібно грати на випередження та мислити довготривалими конструкціями. Усвідомлення цього і стало одним із результатів роботи нашої команди в цьому напрямку.

Ім’я нового міністра з питань окупованих територій ще не знаєте?

Ні. Це буде рішення прем’єр-міністра.

Ветерани ваше призначення зустріли дуже тепло і з великою підтримкою. Наразі рівень підтримки ветеранської спільноти не змінився?

Стосовно методів моєї роботи з ветеранською спільнотою нічого не змінилося. Ми абсолютно нічого без них не робимо для них. У мене з комунікацією з ветеранською спільнотою все нормально.

А загалом ветерани сьогодні довіряють державі?

Непросте запитання. Загалом будь-яка категорія людей, будь-яка цільова аудиторія скептично ставиться до державних інституцій. І успішний той міністр, який стає якісним комунікатором між своєю цільовою аудиторією і державою. Це моє завдання доносити до держави, у вигляді системних змін, чого хочуть люди, заради яких я прийшла в уряд, і відповідно доносити їм інформацію про те, що ми робимо, за їхньої консультативної участі. Але що стосується ветеранів, тут є ще одна особливість. Вони можуть не довіряти державним чиновникам чи окремим інституціям, але за свою державу вони воювали. Мені здається – це найкращий показник їхньої "лояльності".

Можна констатувати, що в Україні є стратегія державної політики щодо ветеранів?

Звичайно. В Україні є стратегія державної політики щодо ветеранів, більше того, вона викладена в стратегії діяльності уряду на найближчі 5 років. І там можна побачити, що дві з трьох стратегічних цілей, які стоять перед нашим міністерством, якраз стосуються питань роботи з ветеранами - це повернення їх до мирного життя і вшанування образу ветерана. Ми говоримо одну важливу річ: нас не можна розглядати виключно як соціальне міністерство, ми міністерство, яке на пряму впливає на ситуацію в секторі безпеки і оборони. Від того, наскільки ми відновимо резерв першої і другої черги фізично і ментально залежить обороноздатність країни. І від того, наскільки ми ефективно працюємо з суспільством і з ветеранами над формуванням шани і ставлення до ветерана в державі, залежить взагалі престиж військової професії, як наслідок стан комплектування контрактної армії, чи кількість вступників у військових вищих навчальних закладах.

Коли буде поданий і прийнятий парламентом новий закон "Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) ветеранів"?

Законопроект буде подано, я думаю, продовж двох тижнів. Ми завжди дотримуємося принципу не повісити собі якийсь здобуток у вигляді прийняття закону, а орієнтуємося на результат. Тому, ми пішли шляхом об’єднання групи авторів серед яких і ветерани, і громадська рада, і рада родин загиблих, і групи народних депутатів з різних фракцій, які би могли адвокатувати цей законопроект в Раді. Цікавим є те, що кожен блок закону був погоджений з нашими бенефіціаром. Тобто, блок в частині родин загиблих ми опрацьовували з родинами загиблих, в частині Революції Гідності – з радою родин Героїв Небесної сотні. Тому, можу сказати, що ми публічно з громадськістю його обговорили і вступаємо спільно з ними в процес його прийняття. Я сподіваюсь, що ми його приймемо продовж першого кварталу, хоча прогнозувати, як він буде проходити в комітеті не можливо.

Коли почне функціонувати Єдиний державний реєстр ветеранів війни, а також, коли буде реалізовано і запрацює електронна платформа "Е-ветеран"?

Продовж 2020 року.

Тобто, в 2021 році уже буде і реєстр, а також кожен ветеран матиме змогу зайти у власний кабінет на онлайн-платформі?

Так. На сьогоднішній день готове технічне завдання, є фінанси, надані нам міжнародними партнерами, і ми якраз вступаємо в практичну стадію виконання свого завдання. Ми не будемо в цьому плані вигадувати новий велосипед, ми візьмемо ті бази і реєстри, які уже є у наших колег, наприклад, є достатньо хороша база людей з інвалідністю у Мінсоцполітики. Ми візьмемо її, апгрейдимо своєю специфікою і підемо більш швидшим шляхом. Тому я сподіваюся, що до 2021 року, або на початку 2021 року ветерани уже зможуть користуватися онлайн-послугами.

Коли регіональні центрів психосоціальної адаптації ветеранів "Ветеранський простір" з’являться в кожній області?

В усіх областях вони з’являться за 5 років. Я не кажу, що це триватиме всі 5 років. Якщо нам вдасться це зробити за 2020-21 роки – це буде прекрасно, ми будемо намагатися пришвидшувати це. Наразі у нас є методики, є затверджений стандарт надання такої допомоги, а також є чотири пілоти. Тепер треба їх відтестувати, і продовж цього року зробити так, щоб ці ветеранські простори були відкриті уже за рахунок бюджетних, а не донорських коштів, як є сьогодні. Маю величезне сподівання на людей, які будуть працювати в регіонах. Це люди, які мають володіти стовідсотковою інформацією стосовно всіх: і ветеранів, і людей загиблих, і послуг, які будуть надаватися. "Ветеранський простір" він і задумувався як місце де буде дислокуватися наш територіальний підрозділ, для того, щоб вони розуміли, що ми тут розробляємо в центрі і могли успішно реалізовувати на місцях. Це наше стратегічне першочергове завдання і ми будемо намагатися його пришвидшити.

Чи актуальне ще питання про проведення обов’язкового щорічного безкоштовного медичного огляду ветеранів, це буде реалізовано?

Це питання надактуальне, воно перше, яке ми піднімаємо в частині медичного забезпечення. Ті ветерани, які не пройдуть цей безкоштовний медичний огляд, вони не будуть мати права отримати від нас проплачену медичну послугу. Нам важливо займатися превенцією, ми не хочемо долати наслідки, бо зараз ми частіше долаємо саме тяжкі наслідки. Нам потрібно зрозуміти, як ми можемо допомогти на більш ранніх стадіях захворювання, або щось профілактувати. Я думаю, що ці обов’язкові медичні огляди будуть впроваджені зі стартом другого етапу медичної реформи, з 1 квітня 2020 року, коли ми перейдемо на оплату медичних послуг через Національну службу здоров’я України.

Раніше мова йшла про розробку пакету додаткових послуг, які б безкоштовно надавалися саме ветеранам в медичних закладах, це запрацює?

Все в силі. Ми далі проводимо роботу з Міністерством охорони здоров’я по удосконаленню цього підходу, і зараз активно працюємо з тими закладами, які потенційно будуть нам надавати ці послуги.

Тобто, так буде не у всіх медзакладах?

Ми багато раз зустрічалися з головними лікарями ветеранських шпиталів. Ці заклади були засновані після Другої Світової війни, і не всі вони надають послуги ветеранам, особливо, учасникам бойових дій російсько-української війни. Деякі з них по своїй статутній діяльності, наприклад, надають послуги людям, які мають статус дитини війни, а це значить, що в більшій мірі вони обслуговують людей похилого віку. Тому ми з ними домовилися, що якщо вони хочуть у своєму обласному центрі надавати послуги ветеранам і отримувати від нас і від МОЗ фінансування за додатковий пакет послуг, то вони мають відповідати вимогам НСЗУ і хотіти надавати послуги нашим бенефіціаром. Ми домовилися, що ми їм допоможемо відповідати цим вимогам в частині якогось обладнання чи функціональної спроможності, зважаючи на те, що у нас є певні міжнародні партнери, які погодилися підтримати медичні заклади, які в подальшому будуть обслуговувати ветеранів.

В минулому році був прийнятий закон, що вводить адміністративну відповідальність за незаконне носіння військової форми і підробку нагород. Він запрацював, можливо, у вас статистика?

Статистики у мене немає, можливо, потрібно ініціювати і отримати її, але для нас цей закон надзвичайно важливий. Ми маємо формувати образ ветерана як захисника і героя в суспільстві, і це можна робити різними шляхами. Наприклад, хорошими теле- і радіо проектами про правильні історія, а можна і боротися з таким незаконним носінням форми. Мене, як колишнього військовослужбовці, це також ображає, тому що форму потрібно носити з достоїнством.

Те ж саме запитання і щодо збільшення штрафів за відмову в пільговому перевезенні ветерана, це вирішило проблему?

Ні, не вирішило. Це був важливий для нас законопроект, але він не вирішив проблему. Я вважаю, що її вирішить впровадження реєстру і онлайн системи отримання послуг ветеранами. Ми нещодавно говорили з міським головою Житомира, де працює уже електронна система зчитування карток в громадському транспорті, про те, що ми хочемо відтестувати в цьому місті використання ветеранської картки. Коли ми сформуємо реєстр, ми оновимо інформацію про кожного ветерана і кожен із них отримає свою електронну картку, яка буде і посвідченням учасника бойових дій і карткою для користування пільгами, зокрема і безкоштовним проїздом. Це вирішить абсолютно всі питання з перевізниками, бо їм буде чітко відшкодовано за ту кількість проїздів наших бенефіціарів, яку вони здійснять. Бо сьогоднішня невизначеність призводить до людського фактору і конфліктних ситуацій, коли водії відмовляються підвозити ветеранів.

Але це вирішить питання лише в містах, де електронна система працює у всіх видах громадського транспорту. Як бути з приватними перевізниками?

Тут питання міжвідомчої співпраці. Якщо перевізник захоче бути суб’єктом надавачів послуг і відшкодування від держави таких послуг, він має відповідати певним вимогам, і такою вимогою буде пристрій для зчитування електронної картки.

Скільки в Україні жінок-ветеранів бойових дій на Донбасі?

Точної кількості я вам не скажу, але орієнтовно 16 тис. Якщо говорити про відсоткове співвідношення в європейських арміях, то ми йдемо на перших місцях, бо у нас більше 10% жінок військовослужбовців в Збройних силах. Хочу сказати, що жінки-ветеранки стали набагато активнішими, вони консолідуються, в нас створено декілька спілок і рухів жінок-ветеранок. Вони активні в плані реалізації проектів, зокрема проектів міжнародного освітнього характеру. Вони активно працюють щодо комунікацій з міжнародною спільнотою і донесення інформації про війну в Україні. До прикладу, хороший проект "Амбасадори", який заснований жінками-ветеранками, які їздять по світу і розповідають про ситуацію в країні. Жінки-ветеранки займають в загальному ветеранському русі не велику, але досить активну позицію в плані просування ветеранських проектів.

Яка специфіка реінтеграції цієї категорії ветеранів?

Є певні медицинські гендерні специфічні питання, є певні питання в психології, але в решті – це ті ж самі питання професійної і соціальної адаптації, а також перекваліфікації. Але загалом, напевно, жінки більш вмотивовані і активніші в питанні реінтеграції.

Чи володієте ви статистикою щодо суїцидів ветеранів і їх причин?

Даних про суїциди немає і статистики такої немає, бо ніде не ставиться відмітка. Але ми спираємося на емпіричні дані та оціночні судження психологів.

Чому? Хіба це не важливо знати?

Звичайно важливо. Є певна статистика щодо діючих військових, вони ведуть її. А ми намагалися отримати таку статистику у тих хто фіксує смерть, медиків, але вони ніде не відзначають, що це людина учасник бойових дій, тому на сьогодні такої статистики немає. Але ми розуміємо гостроту проблеми і працюємо над системою надання екстреної психологічної допомоги, яка б давала результат в плані профілактики суїцидів. Створено Центр захисту психічного здоров’я в Пущі-Водиці. Там йде робота по трьом напрямкам, таким як лікування залежностей у ветеранів, лікування посттравматичних стресових розладів і лікування постконтузійних станів. У нас є проблема з тим, що у нас є багато випадків незафіксованої контузії, і нам важливо зараз її діагностувати, щоб розуміти, що те, що відбувається з ветераном чи ветеранкою – є наслідками саме контузії. Також на базі цього центру відкрито тренінговий центр, який працює зі спеціалістами і навчає в тому числі тих людей, які працюють з тими, хто потенційно може покінчити життя самогубством.

Третій напрямок – це в рамках "Ветеранських просторів", які в на будуть в кожному обласному центрі, заплановано запуск екстреної психологічної допомоги у вигляді виїзних мобільних груп. У нас є хороші приклади в деяких областях, коли психологи працюють спільно з ветеранами в рамках таких груп, вони виїжджають додому до ветерана в передсуїцидному стані, працюють з ним і забирають до себе в цент для відновлення його нормального стану, а при потребі направляють в лікарню. Це працює. До прикладу, за 2019 рік у Волинській області не було жодного суїциду, завдяки роботі таких груп, хоча у 2018 році їх було вісім. Нам важливо масштабувати такий досвід на інші області. І тут актуальне теж питання системи "рівний рівному". Ветерани в такому стані більше йдуть на контакт з побратимами або посестрами, бо вони спокійніше їх сприймають.

Чи є в Україні стратегія державної політики щодо тимчасово переміщених осіб?

Хороше запитання. Якщо коротко - так, вона є. але для повноти розуміння потрібно деталізувати. Тривалий час держава в болісних для себе питань ТОТ та ВПО діяла здебільшого як страус, вдаючись більше до імітації, ніж до реальних, можливо непопулярних, дій. Коли ми говоримо, що слід змінити принцип роботи, зосередити увагу на понятті реінтеграції, то маємо розуміти що мова іде, насамперед, про реінтеграцію людей, свідомості, а вже потім територій.

Локалізація ВПО у місцевих громадах – це частина реінтеграції. Така стратегія полягає в тому, що ми маємо їх, по-можливості, реінтегрувати в приймаючі громади. Також, в першу чергу, ми маємо займатися ментальною реінтеграцією тих, які на жаль, проживають на тимчасово окупованих територіях. Ми для себе за цей короткий час визначили основні завдання, які уже вдалося здійснити, а саме спростили доступ до отримання послуг на підконтрольній Україні території, змінили підходи з дозволених на заборонені товари для перевезення, спростили прохід з дітьми.

Що стосується Криму, то надали одному з батьків право проходити адмінмежу з дитиною, надали право дітям, які досягли чотирнадцятирічного віку, самостійно їздити на навчання на територію материкової України. Крім того, очевидним є питання, що ми маємо працювати з молоддю і дітьми. Наше першочергове завдання, щоб молодь і діти, яка проживає на окупованій території, росли українцями. Щоб вони отримали дистанційно освіту в школі, були підготовленні до вступу в вищий навчальний заклад, і зробити так, щоб вони їхали навчатися в Україну, а не виїжджали в Росію.

Чи буде створений реєстр тимчасово переміщених осіб, який би автоматизував і спростив відносини переселенців з державою?

Реєстр є, але тут питання верифікації даних. Ми свідомі, що у нас за даними Мінсоцполітики близько 1,4 млн внутрішньо переміщених осіб. В зв’язку з тим, що у нас недосконале законодавство, яке направлено на отримання ними тієї чи іншої послуги, яке ми зараз активно змінюємо, ми отримали роздуті дані переселенців. Наприклад, ми зараз займаємося питаннями, аби українці, які живуть в окупованому Криму, були резидентами і могли користуватися банківськими послугами. До цього часу, щоб вони могли відкрити рахунок в українському банку, їм треба було взяти довідку внутрішньо переміщеної особи, але ж вони не є внутрішньо переміщеними особами. Або люди, які живуть в Києві уже 10-12 років, але мають прописку в Донецьку, для того, щоб отримати певну послугу мають знову ж таки взяти довідку внутрішньо переміщеної особи. Для чого це, вони ж не є такими особами. Тому, ми зараз робимо все, аби визначити скільки ми реально маємо внутрішньо переміщених осіб, для того, щоб більш ефективно з ними працювати.

Міжнародні партнери постійно піднімають питання виплат пенсій на непідконтрольних українському уряду територіях Донбасу. В кінці минулого року у Верховній Раді зареєстровано законопроект з цього приводу. Наскільки ця ініціатива реалістична? Який вихід з цієї ситуації вибачите ви?

Питання стосовно соціальних виплат на окупованих територіях – це тема для роботи однієї з тематичних груп в рамках нашої міжвідомчої комісії. Над цим працює відповідно Міністерство соціальної політики, Пенсійний фонд, і наскільки мені відомо, вони подали законопроект стосовно збільшення термінів верифікації. Ми в свою чергу збільшили кількість мобільних банків на КПВВ, щоб люди могли швидше отримувати всі соціальні виплати. Зараз немає жодної можливості працювати нашим структурам на окупованій території. Наше завдання максимально спростити отримання виплат на підконтрольній території. І тут також є досить конкретні поміжні результати. Мова іде про роботу з мало мобільними групами. Ми працюємо з міжнародними партнерами стосовно верифікації даних по цим категоріям. Нам потрібно розуміти скільки людей, які фізично не можуть пересуватися і отримувати соцвиплати.

Що буде, коли ви отримаєте такі дані?

Тоді треба буде відпрацьовувати механізми з міжнародними партнерами, які мають доступ до роботи на окупованій території, яким чином ми можемо здійснювати такі виплати.

Керівник Донецької військово-цивільної обласної адміністрації заявив, що ОБСЄ може взяти на себе функцію доставки пенсій на окуповані території. Цю ідею можна розглядати?

Я запитаю голову адміністрації, можливо, він вів перемовини. На рівні нашого міністерства здійснюється робота з Червоним Хрестом якраз на предмет верифікації даних, а стосовно механізмів доставки будемо опрацьовувати покроково.

Розкажіть, чи є червоні лінії, яка змусять вас подати у відставку?

Я прийшла в це міністерство аби захищати законні права і інтереси тих, хто в свій час став на захист нашої країни – це ветерани, діючі військовослужбовці з числа учасників бойових дій, родини загиблих і так далі. Якщо мої намагання впровадити якісь зміни в державі будуть блокуватися якимось чином, або я буду неефективною на цій посаді, я подам у відставку. Для мене важливо аби не було зради українських інтересів, аби не було зради пам’яті тих, хто загинув за Україну на війні, а також аби я змогла бути ефективною в подальшому.

Три головні завдання, які ви ставите перед собою на 2020 рік?

Закон "Про статус ветеранів" і імплементація цього закону, система медичного забезпечення реабілітації, а також гідне вшанування наших героїв, в тому числі, впровадження церемоніалу поховання захисників України на війні. Але повірте всі інші проблеми є не менш актуальними для нас. Це і створення реєстру ветеранів, запуск платформи е-ветеран. Модернізація механізмів роботи з нашими бенефіціарами через принцип єдиного вікна, який ми плануємо реалізувати через мережу ветеранських просторів. Надзвичайно перспективним є напрямок розвитку ветеранського бізнесу та зміни парадигми працевлаштування ветеранів. Дуже важливим для нас є узагальнення та передача нашого досвіду і напрацювань для перезапуску нового міністерства з питань реінтеграції. Повірте, таких першочергових задач – багато. Працюємо!


Читати всі новини
Останні новини
Підписатися на новини

Коляда: Для мене важливо, аби не було зради українських інтересів

23.01.2020 | 17:15

Ексклюзивне інтерв'ю міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Оксани Коляди агентству "Інтерфакс-Україна"


З погляду на те, як пройшли останні чотири з половиною місяці, не жалкуєте, що погодилися очолити міністерство?

Це мій свідомий вибір і бажання мати в руках більш серйозніший інструмент для впровадження тих речей, над якими я багато років працюю.

Як би ви оцінили свої поточні результати на чолі ввіреного відомства?

Напевно, основними результатами є розробка нашої "ветеранської конституції" – це закон "Про статус ветерана", він готовий до реєстрації. Також це визначення порядку надання статусу учасника бойових дій добровольцям. Питання не вирішувалося продовж п’яти років, тому це хороший результат. Крім того, напрацювання певною мірою цілої серії стандартів, які ми потім будемо впроваджувати в життя. Власне, це і є основною функцією міністерства – розробка політик в ветеранській сфері, і в сфері внутрішньо переміщених осіб, і в роботі з тимчасово окупованими територіями. Ну і розробка наших стратегічних цілей, які викладені в програмі діяльності уряду, і величезний план роботи на п’ять років на виконання цих цілей. Таким чином, ми отримали достатньо хороше підґрунтя для того, щоб рухатися далі. Ще одним серйозним результатом є те, що ми змогли підібрати ефективну команду і максимально заглибитися у нову для мене проблематику. Вважаю, ми – на правильному шляху.

Після призначення ви досить критично висловлювалися щодо об‘єднання двох міністерств в одне і заявляли про необхідність розділення. Чому до вас так і не дослухалися?

Не дивлячись на те, що ми дійсно не досить нормально сприйняли об’єднання, через важко поєднувані аудиторії, наша команда відповідально ставиться до поставлених завдань. За весь цей час багато зроблено як в напрямку ветеранських справ, так і в напрямку роботи з тимчасово окупованими територіями і внутрішньо переміщеними особами. Насправді, навіть міжнародні партнери відзначають, що ми за декілька місяців змогли зробити більше, ніж за останні роки було зроблено профільним міністерством. Логіка об’єднання полягала у типологізації управлінських процесів та скорочені витрат на держапарат.

Крім того, чому ж не дослухалися, чули ж президента, він сказав, що міністерство все ж буде роз’єднано. І тут мій ключовий меседж, що нам вдалося донести інформацію про величезний об’єм завдань, які лежать в площині всього уряду, і дати зрозуміти вищому керівництву держави, що це потребує окремого блоку роботи окремого міністерства, можливо, навіть яке буде очолювати профільний віце-прем’єр-міністр. Але і тут у нас є розуміння того, що слід не відновлювати Міністерство окупованих територій, необхідно змінювати парадигму і говорити про ефективну роботу Міністерства реінтеграції. Наша команда узагальнює свої пропозиції і ми їх подамо найближчим часом.

Тобто, це не через негативний досвід, що очільники об’єднаних міністерств не впоралися зі своїми обов’язками?

Це перша думка, яка спала усім. Але тепер я зрозуміла, що нам потрібно посилювати комунікацію стосовно результатів нашої роботи, зокрема, в напрямку окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб. Нам вдалося створити потужну міжвідомчу групу, яку очолила я. Ця група розподілена на багато тематичних підгруп з різних питань: екологія, відновлення інфраструктури, освіта на окупованих територіях, соціальний захисту, відновлення резидентства осіб, які продовжують проживати в Криму, відновлення права на віросповідання і питань санкційної політики. Ми показали цим масштабом міжвідомчої роботи, що цей напрям потребує окремого відомства і віце-прем’єра. Питання реінтеграції банально не вміщуються у функціонал одного, навіть об’єднаного міністерство. Тут є потреба у міжсекторальному співробітництві. Але головне – зробити правильні акценти, визначити ефективну стратегію. Це не означає, що ми неефективно спрацювали.

Після заяви президента уже були консультації в уряді щодо цього розділення, можна вважати, що рішення уже прийнято?

Офіційно воно ще не оприлюднено. Ми ведемо консультації в середині свого міністерства для того, щоб бути готовим до цього розподілення. Також зауважу, що не можна сказати, що зупиниться робота однієї частини міністерства. У нас за напрямками і за стратегічними цілями йде розподілення між профільними заступниками і за державними бюджетними програмами. Тому, робота як однієї частини так і іншої не зупиниться. Скажу більше, ми передамо цілісну концепцію реінтеграції та реформування цього напрямку роботи. Впевнена у нас буде ефективний діалог та подальша співпраця.

А чисто технічно, яким чином це відбуватиметься, відмінять ліквідацію МінТОТ чи створять нове відомство?

Там декілька варіантів, в тому числі і про відміну того рішення, яке об’єднало два міністерства. Є купу технічних моментів, але ми не сидимо, а уже готуємося. Підкреслю ще раз – реальність постійно змінюється. Міністерство окупованих територій у тому форматі, яким воно було до нашого об’єднання – це структура, яка працює у режимі гасіння пожеж. Потрібний принципово новий підхід і стратегічне бачення. Потрібно грати на випередження та мислити довготривалими конструкціями. Усвідомлення цього і стало одним із результатів роботи нашої команди в цьому напрямку.

Ім’я нового міністра з питань окупованих територій ще не знаєте?

Ні. Це буде рішення прем’єр-міністра.

Ветерани ваше призначення зустріли дуже тепло і з великою підтримкою. Наразі рівень підтримки ветеранської спільноти не змінився?

Стосовно методів моєї роботи з ветеранською спільнотою нічого не змінилося. Ми абсолютно нічого без них не робимо для них. У мене з комунікацією з ветеранською спільнотою все нормально.

А загалом ветерани сьогодні довіряють державі?

Непросте запитання. Загалом будь-яка категорія людей, будь-яка цільова аудиторія скептично ставиться до державних інституцій. І успішний той міністр, який стає якісним комунікатором між своєю цільовою аудиторією і державою. Це моє завдання доносити до держави, у вигляді системних змін, чого хочуть люди, заради яких я прийшла в уряд, і відповідно доносити їм інформацію про те, що ми робимо, за їхньої консультативної участі. Але що стосується ветеранів, тут є ще одна особливість. Вони можуть не довіряти державним чиновникам чи окремим інституціям, але за свою державу вони воювали. Мені здається – це найкращий показник їхньої "лояльності".

Можна констатувати, що в Україні є стратегія державної політики щодо ветеранів?

Звичайно. В Україні є стратегія державної політики щодо ветеранів, більше того, вона викладена в стратегії діяльності уряду на найближчі 5 років. І там можна побачити, що дві з трьох стратегічних цілей, які стоять перед нашим міністерством, якраз стосуються питань роботи з ветеранами - це повернення їх до мирного життя і вшанування образу ветерана. Ми говоримо одну важливу річ: нас не можна розглядати виключно як соціальне міністерство, ми міністерство, яке на пряму впливає на ситуацію в секторі безпеки і оборони. Від того, наскільки ми відновимо резерв першої і другої черги фізично і ментально залежить обороноздатність країни. І від того, наскільки ми ефективно працюємо з суспільством і з ветеранами над формуванням шани і ставлення до ветерана в державі, залежить взагалі престиж військової професії, як наслідок стан комплектування контрактної армії, чи кількість вступників у військових вищих навчальних закладах.

Коли буде поданий і прийнятий парламентом новий закон "Про статус ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) ветеранів"?

Законопроект буде подано, я думаю, продовж двох тижнів. Ми завжди дотримуємося принципу не повісити собі якийсь здобуток у вигляді прийняття закону, а орієнтуємося на результат. Тому, ми пішли шляхом об’єднання групи авторів серед яких і ветерани, і громадська рада, і рада родин загиблих, і групи народних депутатів з різних фракцій, які би могли адвокатувати цей законопроект в Раді. Цікавим є те, що кожен блок закону був погоджений з нашими бенефіціаром. Тобто, блок в частині родин загиблих ми опрацьовували з родинами загиблих, в частині Революції Гідності – з радою родин Героїв Небесної сотні. Тому, можу сказати, що ми публічно з громадськістю його обговорили і вступаємо спільно з ними в процес його прийняття. Я сподіваюсь, що ми його приймемо продовж першого кварталу, хоча прогнозувати, як він буде проходити в комітеті не можливо.

Коли почне функціонувати Єдиний державний реєстр ветеранів війни, а також, коли буде реалізовано і запрацює електронна платформа "Е-ветеран"?

Продовж 2020 року.

Тобто, в 2021 році уже буде і реєстр, а також кожен ветеран матиме змогу зайти у власний кабінет на онлайн-платформі?

Так. На сьогоднішній день готове технічне завдання, є фінанси, надані нам міжнародними партнерами, і ми якраз вступаємо в практичну стадію виконання свого завдання. Ми не будемо в цьому плані вигадувати новий велосипед, ми візьмемо ті бази і реєстри, які уже є у наших колег, наприклад, є достатньо хороша база людей з інвалідністю у Мінсоцполітики. Ми візьмемо її, апгрейдимо своєю специфікою і підемо більш швидшим шляхом. Тому я сподіваюся, що до 2021 року, або на початку 2021 року ветерани уже зможуть користуватися онлайн-послугами.

Коли регіональні центрів психосоціальної адаптації ветеранів "Ветеранський простір" з’являться в кожній області?

В усіх областях вони з’являться за 5 років. Я не кажу, що це триватиме всі 5 років. Якщо нам вдасться це зробити за 2020-21 роки – це буде прекрасно, ми будемо намагатися пришвидшувати це. Наразі у нас є методики, є затверджений стандарт надання такої допомоги, а також є чотири пілоти. Тепер треба їх відтестувати, і продовж цього року зробити так, щоб ці ветеранські простори були відкриті уже за рахунок бюджетних, а не донорських коштів, як є сьогодні. Маю величезне сподівання на людей, які будуть працювати в регіонах. Це люди, які мають володіти стовідсотковою інформацією стосовно всіх: і ветеранів, і людей загиблих, і послуг, які будуть надаватися. "Ветеранський простір" він і задумувався як місце де буде дислокуватися наш територіальний підрозділ, для того, щоб вони розуміли, що ми тут розробляємо в центрі і могли успішно реалізовувати на місцях. Це наше стратегічне першочергове завдання і ми будемо намагатися його пришвидшити.

Чи актуальне ще питання про проведення обов’язкового щорічного безкоштовного медичного огляду ветеранів, це буде реалізовано?

Це питання надактуальне, воно перше, яке ми піднімаємо в частині медичного забезпечення. Ті ветерани, які не пройдуть цей безкоштовний медичний огляд, вони не будуть мати права отримати від нас проплачену медичну послугу. Нам важливо займатися превенцією, ми не хочемо долати наслідки, бо зараз ми частіше долаємо саме тяжкі наслідки. Нам потрібно зрозуміти, як ми можемо допомогти на більш ранніх стадіях захворювання, або щось профілактувати. Я думаю, що ці обов’язкові медичні огляди будуть впроваджені зі стартом другого етапу медичної реформи, з 1 квітня 2020 року, коли ми перейдемо на оплату медичних послуг через Національну службу здоров’я України.

Раніше мова йшла про розробку пакету додаткових послуг, які б безкоштовно надавалися саме ветеранам в медичних закладах, це запрацює?

Все в силі. Ми далі проводимо роботу з Міністерством охорони здоров’я по удосконаленню цього підходу, і зараз активно працюємо з тими закладами, які потенційно будуть нам надавати ці послуги.

Тобто, так буде не у всіх медзакладах?

Ми багато раз зустрічалися з головними лікарями ветеранських шпиталів. Ці заклади були засновані після Другої Світової війни, і не всі вони надають послуги ветеранам, особливо, учасникам бойових дій російсько-української війни. Деякі з них по своїй статутній діяльності, наприклад, надають послуги людям, які мають статус дитини війни, а це значить, що в більшій мірі вони обслуговують людей похилого віку. Тому ми з ними домовилися, що якщо вони хочуть у своєму обласному центрі надавати послуги ветеранам і отримувати від нас і від МОЗ фінансування за додатковий пакет послуг, то вони мають відповідати вимогам НСЗУ і хотіти надавати послуги нашим бенефіціаром. Ми домовилися, що ми їм допоможемо відповідати цим вимогам в частині якогось обладнання чи функціональної спроможності, зважаючи на те, що у нас є певні міжнародні партнери, які погодилися підтримати медичні заклади, які в подальшому будуть обслуговувати ветеранів.

В минулому році був прийнятий закон, що вводить адміністративну відповідальність за незаконне носіння військової форми і підробку нагород. Він запрацював, можливо, у вас статистика?

Статистики у мене немає, можливо, потрібно ініціювати і отримати її, але для нас цей закон надзвичайно важливий. Ми маємо формувати образ ветерана як захисника і героя в суспільстві, і це можна робити різними шляхами. Наприклад, хорошими теле- і радіо проектами про правильні історія, а можна і боротися з таким незаконним носінням форми. Мене, як колишнього військовослужбовці, це також ображає, тому що форму потрібно носити з достоїнством.

Те ж саме запитання і щодо збільшення штрафів за відмову в пільговому перевезенні ветерана, це вирішило проблему?

Ні, не вирішило. Це був важливий для нас законопроект, але він не вирішив проблему. Я вважаю, що її вирішить впровадження реєстру і онлайн системи отримання послуг ветеранами. Ми нещодавно говорили з міським головою Житомира, де працює уже електронна система зчитування карток в громадському транспорті, про те, що ми хочемо відтестувати в цьому місті використання ветеранської картки. Коли ми сформуємо реєстр, ми оновимо інформацію про кожного ветерана і кожен із них отримає свою електронну картку, яка буде і посвідченням учасника бойових дій і карткою для користування пільгами, зокрема і безкоштовним проїздом. Це вирішить абсолютно всі питання з перевізниками, бо їм буде чітко відшкодовано за ту кількість проїздів наших бенефіціарів, яку вони здійснять. Бо сьогоднішня невизначеність призводить до людського фактору і конфліктних ситуацій, коли водії відмовляються підвозити ветеранів.

Але це вирішить питання лише в містах, де електронна система працює у всіх видах громадського транспорту. Як бути з приватними перевізниками?

Тут питання міжвідомчої співпраці. Якщо перевізник захоче бути суб’єктом надавачів послуг і відшкодування від держави таких послуг, він має відповідати певним вимогам, і такою вимогою буде пристрій для зчитування електронної картки.

Скільки в Україні жінок-ветеранів бойових дій на Донбасі?

Точної кількості я вам не скажу, але орієнтовно 16 тис. Якщо говорити про відсоткове співвідношення в європейських арміях, то ми йдемо на перших місцях, бо у нас більше 10% жінок військовослужбовців в Збройних силах. Хочу сказати, що жінки-ветеранки стали набагато активнішими, вони консолідуються, в нас створено декілька спілок і рухів жінок-ветеранок. Вони активні в плані реалізації проектів, зокрема проектів міжнародного освітнього характеру. Вони активно працюють щодо комунікацій з міжнародною спільнотою і донесення інформації про війну в Україні. До прикладу, хороший проект "Амбасадори", який заснований жінками-ветеранками, які їздять по світу і розповідають про ситуацію в країні. Жінки-ветеранки займають в загальному ветеранському русі не велику, але досить активну позицію в плані просування ветеранських проектів.

Яка специфіка реінтеграції цієї категорії ветеранів?

Є певні медицинські гендерні специфічні питання, є певні питання в психології, але в решті – це ті ж самі питання професійної і соціальної адаптації, а також перекваліфікації. Але загалом, напевно, жінки більш вмотивовані і активніші в питанні реінтеграції.

Чи володієте ви статистикою щодо суїцидів ветеранів і їх причин?

Даних про суїциди немає і статистики такої немає, бо ніде не ставиться відмітка. Але ми спираємося на емпіричні дані та оціночні судження психологів.

Чому? Хіба це не важливо знати?

Звичайно важливо. Є певна статистика щодо діючих військових, вони ведуть її. А ми намагалися отримати таку статистику у тих хто фіксує смерть, медиків, але вони ніде не відзначають, що це людина учасник бойових дій, тому на сьогодні такої статистики немає. Але ми розуміємо гостроту проблеми і працюємо над системою надання екстреної психологічної допомоги, яка б давала результат в плані профілактики суїцидів. Створено Центр захисту психічного здоров’я в Пущі-Водиці. Там йде робота по трьом напрямкам, таким як лікування залежностей у ветеранів, лікування посттравматичних стресових розладів і лікування постконтузійних станів. У нас є проблема з тим, що у нас є багато випадків незафіксованої контузії, і нам важливо зараз її діагностувати, щоб розуміти, що те, що відбувається з ветераном чи ветеранкою – є наслідками саме контузії. Також на базі цього центру відкрито тренінговий центр, який працює зі спеціалістами і навчає в тому числі тих людей, які працюють з тими, хто потенційно може покінчити життя самогубством.

Третій напрямок – це в рамках "Ветеранських просторів", які в на будуть в кожному обласному центрі, заплановано запуск екстреної психологічної допомоги у вигляді виїзних мобільних груп. У нас є хороші приклади в деяких областях, коли психологи працюють спільно з ветеранами в рамках таких груп, вони виїжджають додому до ветерана в передсуїцидному стані, працюють з ним і забирають до себе в цент для відновлення його нормального стану, а при потребі направляють в лікарню. Це працює. До прикладу, за 2019 рік у Волинській області не було жодного суїциду, завдяки роботі таких груп, хоча у 2018 році їх було вісім. Нам важливо масштабувати такий досвід на інші області. І тут актуальне теж питання системи "рівний рівному". Ветерани в такому стані більше йдуть на контакт з побратимами або посестрами, бо вони спокійніше їх сприймають.

Чи є в Україні стратегія державної політики щодо тимчасово переміщених осіб?

Хороше запитання. Якщо коротко - так, вона є. але для повноти розуміння потрібно деталізувати. Тривалий час держава в болісних для себе питань ТОТ та ВПО діяла здебільшого як страус, вдаючись більше до імітації, ніж до реальних, можливо непопулярних, дій. Коли ми говоримо, що слід змінити принцип роботи, зосередити увагу на понятті реінтеграції, то маємо розуміти що мова іде, насамперед, про реінтеграцію людей, свідомості, а вже потім територій.

Локалізація ВПО у місцевих громадах – це частина реінтеграції. Така стратегія полягає в тому, що ми маємо їх, по-можливості, реінтегрувати в приймаючі громади. Також, в першу чергу, ми маємо займатися ментальною реінтеграцією тих, які на жаль, проживають на тимчасово окупованих територіях. Ми для себе за цей короткий час визначили основні завдання, які уже вдалося здійснити, а саме спростили доступ до отримання послуг на підконтрольній Україні території, змінили підходи з дозволених на заборонені товари для перевезення, спростили прохід з дітьми.

Що стосується Криму, то надали одному з батьків право проходити адмінмежу з дитиною, надали право дітям, які досягли чотирнадцятирічного віку, самостійно їздити на навчання на територію материкової України. Крім того, очевидним є питання, що ми маємо працювати з молоддю і дітьми. Наше першочергове завдання, щоб молодь і діти, яка проживає на окупованій території, росли українцями. Щоб вони отримали дистанційно освіту в школі, були підготовленні до вступу в вищий навчальний заклад, і зробити так, щоб вони їхали навчатися в Україну, а не виїжджали в Росію.

Чи буде створений реєстр тимчасово переміщених осіб, який би автоматизував і спростив відносини переселенців з державою?

Реєстр є, але тут питання верифікації даних. Ми свідомі, що у нас за даними Мінсоцполітики близько 1,4 млн внутрішньо переміщених осіб. В зв’язку з тим, що у нас недосконале законодавство, яке направлено на отримання ними тієї чи іншої послуги, яке ми зараз активно змінюємо, ми отримали роздуті дані переселенців. Наприклад, ми зараз займаємося питаннями, аби українці, які живуть в окупованому Криму, були резидентами і могли користуватися банківськими послугами. До цього часу, щоб вони могли відкрити рахунок в українському банку, їм треба було взяти довідку внутрішньо переміщеної особи, але ж вони не є внутрішньо переміщеними особами. Або люди, які живуть в Києві уже 10-12 років, але мають прописку в Донецьку, для того, щоб отримати певну послугу мають знову ж таки взяти довідку внутрішньо переміщеної особи. Для чого це, вони ж не є такими особами. Тому, ми зараз робимо все, аби визначити скільки ми реально маємо внутрішньо переміщених осіб, для того, щоб більш ефективно з ними працювати.

Міжнародні партнери постійно піднімають питання виплат пенсій на непідконтрольних українському уряду територіях Донбасу. В кінці минулого року у Верховній Раді зареєстровано законопроект з цього приводу. Наскільки ця ініціатива реалістична? Який вихід з цієї ситуації вибачите ви?

Питання стосовно соціальних виплат на окупованих територіях – це тема для роботи однієї з тематичних груп в рамках нашої міжвідомчої комісії. Над цим працює відповідно Міністерство соціальної політики, Пенсійний фонд, і наскільки мені відомо, вони подали законопроект стосовно збільшення термінів верифікації. Ми в свою чергу збільшили кількість мобільних банків на КПВВ, щоб люди могли швидше отримувати всі соціальні виплати. Зараз немає жодної можливості працювати нашим структурам на окупованій території. Наше завдання максимально спростити отримання виплат на підконтрольній території. І тут також є досить конкретні поміжні результати. Мова іде про роботу з мало мобільними групами. Ми працюємо з міжнародними партнерами стосовно верифікації даних по цим категоріям. Нам потрібно розуміти скільки людей, які фізично не можуть пересуватися і отримувати соцвиплати.

Що буде, коли ви отримаєте такі дані?

Тоді треба буде відпрацьовувати механізми з міжнародними партнерами, які мають доступ до роботи на окупованій території, яким чином ми можемо здійснювати такі виплати.

Керівник Донецької військово-цивільної обласної адміністрації заявив, що ОБСЄ може взяти на себе функцію доставки пенсій на окуповані території. Цю ідею можна розглядати?

Я запитаю голову адміністрації, можливо, він вів перемовини. На рівні нашого міністерства здійснюється робота з Червоним Хрестом якраз на предмет верифікації даних, а стосовно механізмів доставки будемо опрацьовувати покроково.

Розкажіть, чи є червоні лінії, яка змусять вас подати у відставку?

Я прийшла в це міністерство аби захищати законні права і інтереси тих, хто в свій час став на захист нашої країни – це ветерани, діючі військовослужбовці з числа учасників бойових дій, родини загиблих і так далі. Якщо мої намагання впровадити якісь зміни в державі будуть блокуватися якимось чином, або я буду неефективною на цій посаді, я подам у відставку. Для мене важливо аби не було зради українських інтересів, аби не було зради пам’яті тих, хто загинув за Україну на війні, а також аби я змогла бути ефективною в подальшому.

Три головні завдання, які ви ставите перед собою на 2020 рік?

Закон "Про статус ветеранів" і імплементація цього закону, система медичного забезпечення реабілітації, а також гідне вшанування наших героїв, в тому числі, впровадження церемоніалу поховання захисників України на війні. Але повірте всі інші проблеми є не менш актуальними для нас. Це і створення реєстру ветеранів, запуск платформи е-ветеран. Модернізація механізмів роботи з нашими бенефіціарами через принцип єдиного вікна, який ми плануємо реалізувати через мережу ветеранських просторів. Надзвичайно перспективним є напрямок розвитку ветеранського бізнесу та зміни парадигми працевлаштування ветеранів. Дуже важливим для нас є узагальнення та передача нашого досвіду і напрацювань для перезапуску нового міністерства з питань реінтеграції. Повірте, таких першочергових задач – багато. Працюємо!