ІНТЕРВ’Ю МІНІСТРА В.ЧЕРНИША ІНФОРМАЦІЙНОМУ АГЕНСТВУ УКРІНФОРМ

15.01.2019 | 20:48

У розмові з кореспондентом ІА Укрінформу Міністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Вадим Черниш докладно розповів про те, як в рамках Конвенції про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю Україна протистоїть спробам окупанта, визнаного таким резолюціями ООН та ПАРЄ, збагатитись за рахунок розкрадання природних багатств окупованих територій.

Наскільки активно йде постачання українського вугілля, видобутого на тимчасово окупованих територіях до третіх країн? Що відомо про цей сектор “економіки” ОРДЛО?

В будь-якому збройному конфлікті природні ресурси завжди займають важливе місце. Інколи конфлікт й відбувається через них. У нашому ж випадку, у війні з Росією, ресурси не були причиною окупації українських територій. Однак природні багатства, зокрема надра, які за Основним законом та принципами міжнародного права належать виключно народу України, зараз незаконно використовуються агресором для фінансування окупаційних адміністрацій. Очевидно, що у Російської Федерації не вистачає власних фінансових ресурсів для утримання захоплених територій і подальшої дестабілізації нашої країни. До того ж, використання захоплених природних ресурсів — це підхід, який Російська Федерація цілеспрямовано використовує в економічній площині ведення гібридних конфліктів. Адже її доктринальний підхід полягає в тому, щоб по максимуму дистанціюватися, заперечуючи причетність до  окупації, але при цьому гарантовано забезпечити функціонування створених нею окупаційних адміністрацій. Сьогодні це реалізується через торгівлю вугіллям з Донбасу та газом із чорноморських родовищ, в розробку яких Україна в свій час вклала величезні інвестиції. Схема досить проста: українське вугілля та інші ресурси вивозяться на територію Російської Федерації, а звідти експортуються в треті країни під виглядом російського товару.

В яких обсягах відбувається такий експорт, хто покупці, яка ціна палива?

Ми знаємо, що Російська Федерація постійно вимагає від окупаційних адміністрацій ОРДЛО збільшити “доходи економіки” аби уникнути соціальних бунтів серед місцевого населення. Тому було поставлене завдання - на всіх “віджатих” українських активах відродити виробництво або, що стосується вугільних шахт, продовжити (і навіть наростити) видобуток основного стратегічного ресурсу — вугілля. При цьому зовсім невелика частина цього вугілля споживається для вироблення електричної енергії на двох місцевих електростанціях, інше йде в Росію. За наявною у нас інформацією,  з тимчасово окупованих територій з часу захоплення українських шахт вивозиться на територію Росії щорічно приблизно 2,8-2,9 мільйонів тонн антрацитового вугілля, тобто за весь цей період  - майже 6 млн тонн.

В Росії проводяться певні маніпуляції з документами, зокрема, підроблюються сертифікати походження, і українське вугілля направляється в інші країни для продажу вже як російське. Не виключено, що його частина повертається також і в Україну. Причому вивезення українського вугілля з окупованих територій російська митниця обліковує як сировинний імпорт з України. Натомість наша фіскальна служба не фіксує офіційних поставок антрацитового вугілля в Росію. Що вже підтверджує факт розкрадання.

Подальша торгівля вкраденим українським вугіллям з третіми країнами відбувається через окремі “уповноважені” російською верхівкою компанії, зокрема, «ВнєшТоргСервіс», що зареєстрована в невизнаній Південній Осетії, а також ТОВ "Газ Альянс" (має російську реєстрацію). Після псевдовиборів у 2018 році реальні важелі управління економікою в окупованих територіях фактично перейшли в руки структур, що пов’язують із українським олігархом-втікачем Сергієм Курченко, а також його російськими покровителями із наближеного кола керівництва РФ. З минулого року ці компанії керують практично всіма шахтами і заводами на окупованій території. Видобуте вугілля і готовий метал через них потрапляє у Росію, звісно, без відома українських власників захоплених підприємств.

Між іншим, від отриманих таким чином незаконних доходів власне шахтарям виплачується дуже мало. Основний розподіл іде між кримінальними авторитетами та олігархами по цю та протилежну сторону від неконтрольованої Україною частини кордону. Якщо на виході з України вугілля коштує його виробникам $30-40 за тонну, то для покупців його вартість становить $100 за тонну. Тобто, ми оцінюємо незаконний оборот українського вугілля у більш ніж $280-300 млн в рік.

Здебільшого наше вугілля йде в порти в Ростовській області, зокрема і в порт “Азов”, там воно із “сертифікатами”, які начебто підтверджують російське походження сировини, завантажується на судна і відправляється отримувачам в Європі. Купують переважно компанії Туреччини, Молдови, Румунії, Італії та інших країн.  Це ті країни, які зазвичай використовували і продовжують використовувати антрацит для власних енергетичних потреб. Адже постачальників цього виду палива, крім України, в світі не так багато — США, Росія та Південна Африка.

Якщо схеми зрозумілі, то чи має Україна можливості їх заблокувати?

Так, можливості є, але їх не просто реалізувати. Між тим, міністерство зараз проводить комплексну роботу в цьому напрямку. Ми відштовхуємось від Конвенції ООН проти  транснаціональної організованої злочинності. Український суверенітет визнаний над територією, що зараз окупована, в тому числі і на надра, що за Конституцією належать народу України. І це визнається на міжнародному рівні. В Україні за незаконне розкрадання надр передбачена сувора кримінальна відповідальність. І однозначно, під дію Конвенції підпадають злочини, щодо торгівлі природними ресурсами, видобутими на захоплених в результаті збройних конфліктів територіях. Конвенцією передбачено, що за такі злочини мають бути встановлені в інших країнах покарання. Інші країни – це можливі країни, де є споживачі українського вугілля, в тому числі Російська Федерація. Ця конвенція передбачає блокування активів порушників, антикорупційні розслідування щодо задіяних осіб, конфіскація і блокування активів, притягнення до відповідальності як фізичних, так і юридичних осіб за законодавством тих країн, в яких виявлено злочин. Тобто ті країни, що ратифікували конвенцію, імплементують її у внутрішнє законодавство, у кримінальну сферу і не тільки. І тому деякі приватні власники мають позови в країнах, де вони встановили, що продається вугілля з їх шахт. Наприклад, такий позов є в Туреччині.  На скільки нам відомо, готується аналогічний стосовно одного польського покупця українського вугілля.

Разом з іншими відомствами нами ведеться надзвичайно складна аналітична робота. Ми аналізуємо величезний масив різної інформації — це і космічні знімки, які дозволяють оцінити наповненість вугільних складів, інтенсивність руху потягів і суден, і аналіз супровідних документів, інформація  з відкритих джерел та від мешканців тимчасово окупованих територій. Правоохоронні органи, митники допомагають фіксувати порушення та збирати доказову базу. Проте, важко встановити хімічний склад тієї чи іншої партії вугілля, яке російська сторона дуже часто “змішує” зі своїм. Це наразі найскладніший етап роботи.

Окрім цього, Міністерство закордонних справ через українські посольства проводить низку профілактичних роз’яснювальних заходів серед можливих споживачів товарів, вироблених на українських окупованих територіях — Криму та ОРДЛО. На офіційних рівнях йде інформування інших держав про учасників схем, логістичні маршрути постачання, юридичне прикриття, про можливі економічні санкції, тощо. Ми всюди говоримо нашим міжнародним партнерам: будьте уважні, модель, яку Російська Федерація використовує для незаконного збагачення і підтримання режиму окупації, може бути реалізована і через вашу юрисдикцію, з вашими суб’єктами господарювання. А це безумовно підпадає під ознаки міжнародного злочину і має бути розслідувано не тільки в Україні. На сьогодні наше головне завдання - максимально звузити коло покупців краденого українського вугілля, і тим самим, знищити економічне підгрунття окупації. Не можна дати окупантам можливість нарощувати видобуток вугілля. Адже якщо на нього буде попит, то видобуток і незаконна торгівля процвітатиме. 

Які найбільш дієві механізму впливу наразі існують? 

Ми поступово напрацьовуємо взаємодію з міжнародними партнерами та передаємо усі наявні матеріали країнам, де діють злочинці, щоб були встановлені всі ланцюги і фінансові, і логістичні, щоб в цих країнах мали можливість розпочати власні розслідування стосовно юридичних і фізичних осіб-порушників. Важливо повністю припинити їх діяльність — блокувати та конфісковувати активи, залучені до злочинної діяльності.

В цілому Україна має наразі три механізми впливу на ситуацію з незаконною торгівлею українським вугіллям: санкції (наші і міжнародні), кримінальне розслідування, і так званий механізм «name and shame», коли імена людей та назви фірм, залучених до схем, оголошуються публічно. В міжнародному середовищі це формує  їх відповідну репутацію і потім боляче б’є по бізнесу. 

Чи будуть в результаті застосовані санкції щодо операторів російських морських портів, які відправляють українське вугілля?

В кінці минулого року такий пакет санкцій нами вже подано до уряду і ним погоджено. Зокрема, до компаній, які оперують у двох російських портах – це Темрюк і КавказЗараз ми обговорюємо і збираємо матеріали щодо інших  російських портів. І це вже приносить свої плоди. Наприклад, великі стівідорні компанії (перевалка вантажів у  портах — Авт.), які працюють з репутабельними міжнародними перевізниками, аби не втратити своїх клієнтів, за нашими даними, вже відмовляються від роботи з компаніями, що беруть участь в розкраданні українського вугілля. Нам також надходить інформація, що у зв’язку з активною протидією незаконному торговому бізнесу, окупанти вже розмірковують над використанням портів Криму для незаконних схем та залученням компаній, зокрема, із Сирії.

Реально взагалі перекрити схему торгівлі українським вугіллям?

Складно давати будь-які прогнози у боротьбі з супротивником, який на кожен наш крок відповідає розробкою нових економічних схем і політичних атак. Але якби ми не вірили в успіх, то ми б цю роботу не починали. Звісно, в економічній боротьбі усе залежить від того, наскільки узгодженими будуть наші дії з західними партнерами. Адже основний елемент будь-яких схем — фінансовий — це рух коштів, який відбувається через офшорні компанії злочинців. Заблокувати його можна лише з допомогою міжнародних фінансових контролерів.

Наскільки міцна підтримка Заходу України в цьому питанні?

Попередні консультації свідчать про те, що наші західні партнери дуже зацікавлені нам допомогти. Їм лише необхідні наші аналітичні матеріали для того, щоб зі свого боку розпочати роботу.

 

Оксана Поліщук, Київ

Фото: Павло Багмут, Укрінформ

Читати всі новини
Останні новини
20 лютого 2019 р.
15 лютого 2019 р.
МТОТ здійснено аналіз інформації, отриманої з відкритих джерел, щодо ситуацій, які можуть дестабілізувати українське суспільство. У січні поточного року співробітниками Міністерства зафіксовано більше 140 таких ситуацій
17:43
14 лютого 2019 р.
у Києві розпочався перший раунд семінарів “Україна: лідерство у співпраці для адаптації та розвитку” організований за підтримки Світового банку в рамках функціонування Цільових фондів багатьох партнерів для України за участі Прем’єр-Міністра Греції 2009-2011 рр. Джорджа Папандреу
20:18
12 лютого 2019 р.
12 лютого 2019 року Міністр Вадим Черниш в рамках брифінгу для держав учасниць ООН розповів про поточну гуманітарну ситуацію на сході України
22:06
09 лютого 2019 р.
Підписатися на новини

ІНТЕРВ’Ю МІНІСТРА В.ЧЕРНИША ІНФОРМАЦІЙНОМУ АГЕНСТВУ УКРІНФОРМ

15.01.2019 | 20:48

У розмові з кореспондентом ІА Укрінформу Міністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Вадим Черниш докладно розповів про те, як в рамках Конвенції про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю Україна протистоїть спробам окупанта, визнаного таким резолюціями ООН та ПАРЄ, збагатитись за рахунок розкрадання природних багатств окупованих територій.

Наскільки активно йде постачання українського вугілля, видобутого на тимчасово окупованих територіях до третіх країн? Що відомо про цей сектор “економіки” ОРДЛО?

В будь-якому збройному конфлікті природні ресурси завжди займають важливе місце. Інколи конфлікт й відбувається через них. У нашому ж випадку, у війні з Росією, ресурси не були причиною окупації українських територій. Однак природні багатства, зокрема надра, які за Основним законом та принципами міжнародного права належать виключно народу України, зараз незаконно використовуються агресором для фінансування окупаційних адміністрацій. Очевидно, що у Російської Федерації не вистачає власних фінансових ресурсів для утримання захоплених територій і подальшої дестабілізації нашої країни. До того ж, використання захоплених природних ресурсів — це підхід, який Російська Федерація цілеспрямовано використовує в економічній площині ведення гібридних конфліктів. Адже її доктринальний підхід полягає в тому, щоб по максимуму дистанціюватися, заперечуючи причетність до  окупації, але при цьому гарантовано забезпечити функціонування створених нею окупаційних адміністрацій. Сьогодні це реалізується через торгівлю вугіллям з Донбасу та газом із чорноморських родовищ, в розробку яких Україна в свій час вклала величезні інвестиції. Схема досить проста: українське вугілля та інші ресурси вивозяться на територію Російської Федерації, а звідти експортуються в треті країни під виглядом російського товару.

В яких обсягах відбувається такий експорт, хто покупці, яка ціна палива?

Ми знаємо, що Російська Федерація постійно вимагає від окупаційних адміністрацій ОРДЛО збільшити “доходи економіки” аби уникнути соціальних бунтів серед місцевого населення. Тому було поставлене завдання - на всіх “віджатих” українських активах відродити виробництво або, що стосується вугільних шахт, продовжити (і навіть наростити) видобуток основного стратегічного ресурсу — вугілля. При цьому зовсім невелика частина цього вугілля споживається для вироблення електричної енергії на двох місцевих електростанціях, інше йде в Росію. За наявною у нас інформацією,  з тимчасово окупованих територій з часу захоплення українських шахт вивозиться на територію Росії щорічно приблизно 2,8-2,9 мільйонів тонн антрацитового вугілля, тобто за весь цей період  - майже 6 млн тонн.

В Росії проводяться певні маніпуляції з документами, зокрема, підроблюються сертифікати походження, і українське вугілля направляється в інші країни для продажу вже як російське. Не виключено, що його частина повертається також і в Україну. Причому вивезення українського вугілля з окупованих територій російська митниця обліковує як сировинний імпорт з України. Натомість наша фіскальна служба не фіксує офіційних поставок антрацитового вугілля в Росію. Що вже підтверджує факт розкрадання.

Подальша торгівля вкраденим українським вугіллям з третіми країнами відбувається через окремі “уповноважені” російською верхівкою компанії, зокрема, «ВнєшТоргСервіс», що зареєстрована в невизнаній Південній Осетії, а також ТОВ "Газ Альянс" (має російську реєстрацію). Після псевдовиборів у 2018 році реальні важелі управління економікою в окупованих територіях фактично перейшли в руки структур, що пов’язують із українським олігархом-втікачем Сергієм Курченко, а також його російськими покровителями із наближеного кола керівництва РФ. З минулого року ці компанії керують практично всіма шахтами і заводами на окупованій території. Видобуте вугілля і готовий метал через них потрапляє у Росію, звісно, без відома українських власників захоплених підприємств.

Між іншим, від отриманих таким чином незаконних доходів власне шахтарям виплачується дуже мало. Основний розподіл іде між кримінальними авторитетами та олігархами по цю та протилежну сторону від неконтрольованої Україною частини кордону. Якщо на виході з України вугілля коштує його виробникам $30-40 за тонну, то для покупців його вартість становить $100 за тонну. Тобто, ми оцінюємо незаконний оборот українського вугілля у більш ніж $280-300 млн в рік.

Здебільшого наше вугілля йде в порти в Ростовській області, зокрема і в порт “Азов”, там воно із “сертифікатами”, які начебто підтверджують російське походження сировини, завантажується на судна і відправляється отримувачам в Європі. Купують переважно компанії Туреччини, Молдови, Румунії, Італії та інших країн.  Це ті країни, які зазвичай використовували і продовжують використовувати антрацит для власних енергетичних потреб. Адже постачальників цього виду палива, крім України, в світі не так багато — США, Росія та Південна Африка.

Якщо схеми зрозумілі, то чи має Україна можливості їх заблокувати?

Так, можливості є, але їх не просто реалізувати. Між тим, міністерство зараз проводить комплексну роботу в цьому напрямку. Ми відштовхуємось від Конвенції ООН проти  транснаціональної організованої злочинності. Український суверенітет визнаний над територією, що зараз окупована, в тому числі і на надра, що за Конституцією належать народу України. І це визнається на міжнародному рівні. В Україні за незаконне розкрадання надр передбачена сувора кримінальна відповідальність. І однозначно, під дію Конвенції підпадають злочини, щодо торгівлі природними ресурсами, видобутими на захоплених в результаті збройних конфліктів територіях. Конвенцією передбачено, що за такі злочини мають бути встановлені в інших країнах покарання. Інші країни – це можливі країни, де є споживачі українського вугілля, в тому числі Російська Федерація. Ця конвенція передбачає блокування активів порушників, антикорупційні розслідування щодо задіяних осіб, конфіскація і блокування активів, притягнення до відповідальності як фізичних, так і юридичних осіб за законодавством тих країн, в яких виявлено злочин. Тобто ті країни, що ратифікували конвенцію, імплементують її у внутрішнє законодавство, у кримінальну сферу і не тільки. І тому деякі приватні власники мають позови в країнах, де вони встановили, що продається вугілля з їх шахт. Наприклад, такий позов є в Туреччині.  На скільки нам відомо, готується аналогічний стосовно одного польського покупця українського вугілля.

Разом з іншими відомствами нами ведеться надзвичайно складна аналітична робота. Ми аналізуємо величезний масив різної інформації — це і космічні знімки, які дозволяють оцінити наповненість вугільних складів, інтенсивність руху потягів і суден, і аналіз супровідних документів, інформація  з відкритих джерел та від мешканців тимчасово окупованих територій. Правоохоронні органи, митники допомагають фіксувати порушення та збирати доказову базу. Проте, важко встановити хімічний склад тієї чи іншої партії вугілля, яке російська сторона дуже часто “змішує” зі своїм. Це наразі найскладніший етап роботи.

Окрім цього, Міністерство закордонних справ через українські посольства проводить низку профілактичних роз’яснювальних заходів серед можливих споживачів товарів, вироблених на українських окупованих територіях — Криму та ОРДЛО. На офіційних рівнях йде інформування інших держав про учасників схем, логістичні маршрути постачання, юридичне прикриття, про можливі економічні санкції, тощо. Ми всюди говоримо нашим міжнародним партнерам: будьте уважні, модель, яку Російська Федерація використовує для незаконного збагачення і підтримання режиму окупації, може бути реалізована і через вашу юрисдикцію, з вашими суб’єктами господарювання. А це безумовно підпадає під ознаки міжнародного злочину і має бути розслідувано не тільки в Україні. На сьогодні наше головне завдання - максимально звузити коло покупців краденого українського вугілля, і тим самим, знищити економічне підгрунття окупації. Не можна дати окупантам можливість нарощувати видобуток вугілля. Адже якщо на нього буде попит, то видобуток і незаконна торгівля процвітатиме. 

Які найбільш дієві механізму впливу наразі існують? 

Ми поступово напрацьовуємо взаємодію з міжнародними партнерами та передаємо усі наявні матеріали країнам, де діють злочинці, щоб були встановлені всі ланцюги і фінансові, і логістичні, щоб в цих країнах мали можливість розпочати власні розслідування стосовно юридичних і фізичних осіб-порушників. Важливо повністю припинити їх діяльність — блокувати та конфісковувати активи, залучені до злочинної діяльності.

В цілому Україна має наразі три механізми впливу на ситуацію з незаконною торгівлею українським вугіллям: санкції (наші і міжнародні), кримінальне розслідування, і так званий механізм «name and shame», коли імена людей та назви фірм, залучених до схем, оголошуються публічно. В міжнародному середовищі це формує  їх відповідну репутацію і потім боляче б’є по бізнесу. 

Чи будуть в результаті застосовані санкції щодо операторів російських морських портів, які відправляють українське вугілля?

В кінці минулого року такий пакет санкцій нами вже подано до уряду і ним погоджено. Зокрема, до компаній, які оперують у двох російських портах – це Темрюк і КавказЗараз ми обговорюємо і збираємо матеріали щодо інших  російських портів. І це вже приносить свої плоди. Наприклад, великі стівідорні компанії (перевалка вантажів у  портах — Авт.), які працюють з репутабельними міжнародними перевізниками, аби не втратити своїх клієнтів, за нашими даними, вже відмовляються від роботи з компаніями, що беруть участь в розкраданні українського вугілля. Нам також надходить інформація, що у зв’язку з активною протидією незаконному торговому бізнесу, окупанти вже розмірковують над використанням портів Криму для незаконних схем та залученням компаній, зокрема, із Сирії.

Реально взагалі перекрити схему торгівлі українським вугіллям?

Складно давати будь-які прогнози у боротьбі з супротивником, який на кожен наш крок відповідає розробкою нових економічних схем і політичних атак. Але якби ми не вірили в успіх, то ми б цю роботу не починали. Звісно, в економічній боротьбі усе залежить від того, наскільки узгодженими будуть наші дії з західними партнерами. Адже основний елемент будь-яких схем — фінансовий — це рух коштів, який відбувається через офшорні компанії злочинців. Заблокувати його можна лише з допомогою міжнародних фінансових контролерів.

Наскільки міцна підтримка Заходу України в цьому питанні?

Попередні консультації свідчать про те, що наші західні партнери дуже зацікавлені нам допомогти. Їм лише необхідні наші аналітичні матеріали для того, щоб зі свого боку розпочати роботу.

 

Оксана Поліщук, Київ

Фото: Павло Багмут, Укрінформ